Колись на одному далекому острові жили всі Людські Цінності. Невдовзі вони побачили, що цей острів починає опускатися під воду. Тоді вони сіли кожен на окремий корабель і поплили хто куди. На острові лишилася лише Любов. Коли повз острів пропливало Багатство на своєму кораблі, Любов попросила взяти її з собою, на що Багатство відповіло: "На моєму кораблі досить золота, грошей і коштовного каміння, ти мені ні до чого". Потім до острова підплив Смуток, але і він не взяв Любов із собою, сказавши : "Ні, на моєму кораблі настільки сумно, що Любові там не місце". Незабаром з`явився човен Гордості, але вона теж відмовила Любові, боячись, що вона зруйнує гармонію, яка панує на її кораблі.
Наступною була Радість, яка так веселилася, що навіть не помітила Любов. Любов засмутилася, але раптом почула голос позаду: "Підемо, Любов, я відвезу тебе". Обернувшись, вона побачила сивого старого. Він перевіз її на той берег, але вона була так здивована і збентежена, що навіть забула спитати, яке ім`я її рятівника. Тоді вона пішла до Істини, щоб запитати, хто це був. Істина відповіла: "Це був Час". "Час?" - здивувалась Любов. "Так, тому що лише Час знає, наскільки важлива в житті Любов..."
Немає коментарів:
Дописати коментар