Відео про кохання)

Гімн любові)

Історія про Щастя і Любов)

Куди зникає любов? - запитало маленьке Щастя у свого батька.
- Вона помирає, - відповів батько. Люди, не бережуть те, що мають. Просто не вміють любити!
Маленьке Щастя задумалося: Ось виросту великим і буду помагати людям! Йшли роки. Щастя виросло і стало великим. Воно пам'ятало про свою обіцянку і щодуху прагнуло допомагати людям, але люди його не бачили. І поступово Щастя з великого почало перетворюватися на маленьке і чахле. Воно дуже злякалося, як би зовсім не зникнути, і відправилося в далеку дорогу, щоб знайти ліки від своєї хвороби.
Довго чи не зовсім, йшло Щастя, не зустрічаючи нікого на своєму шляху, відомо, що стало йому зовсім погано. І зупинилося воно відпочити. Вибрало крилате дерево і прилягло. Лише задрімало, як почуло кроки, що наближаються.

Розмова Любові й Закоханості)

-Ах, Любов! Я так мрію бути такою ж, як і ти! - Захоплено повторювала Закоханість. Ти набагато сильніша за мене.- А ти знаєш, у чому моя сила? - Запитала Любов, задумливо хитаючи головою.- Тому що ти важливіша для людей.- Ні, моя дорога, зовсім не тому, - зітхнула Любов і погладила Закоханість по голові. - Я вмію прощати, от що робить мене такою.- Ти можеш пробачити Зраду?- Так, Зраду, тому що, змінившись і повернувшись, людина отримала можливість порівняти, і вибрати краще.- Ти можеш пробачити Брехню?-

Історія про Любов і Божевілля)

Казали, що одного разу зібралися в одному куточку землі разом всі людські відчуття і якості. Коли Нудьга позіхнула вже утретє, Божевілля запропонувало: "А давайте грати в хованки!" Інтрига підвела брову: "Хованки? Що це за гра?" і Божевілля пояснило, що один з них, наприклад воно, шукає - закриває очі і рахує до мільйона, тоді як інші ховаються. Той, хто буде знайдений останнім, буде шукати наступного разу і так далі. Ентузіазм затанцював з Ейфорією, Радість так стрибала, що переконала Сумнів, ось тільки Апатія, яку ніколи ніщо не цікавило, відмовилася брати участь в грі. Правда, вважала, що краще не ховатися, тому що врешті-решт її завжди видадуть, Гордість сказала, що це абсолютно безглузда гра (її нічого окрім себе самої не хвилювало), Боязкості дуже не хотілося ризикувати. - Раз, два, три - почало рахувати Божевілля.

Хто знає, наскільки важлива в житті любов?

     Колись на одному далекому острові жили всі Людські Цінності. Невдовзі вони побачили, що цей острів починає опускатися під воду. Тоді вони сіли кожен на окремий корабель і поплили хто куди. На острові лишилася лише Любов. Коли повз острів пропливало Багатство на своєму кораблі, Любов попросила взяти її з собою, на що Багатство відповіло: "На моєму кораблі досить золота, грошей і коштовного каміння, ти мені ні до чого". Потім до острова підплив Смуток, але і він не взяв Любов із собою, сказавши : "Ні, на моєму кораблі настільки сумно, що Любові там не місце". Незабаром з`явився човен Гордості, але вона теж відмовила Любові, боячись, що вона зруйнує гармонію, яка панує на її кораблі.

Притча про Кохання і Любов)

(Обов'язково прочитайте, не пошкодуєте!)))

В одній звичайнісінькій людській душі жили Кохання і Любов...
Вони були дуже схожі, як близнята, але поводили себе зовсім по-різному. Кохання було сліпим від природи, Любов -мала ідеальний зір. 
Коли Кохання взагалі не помічало ніяких недоліків, Любов все чудово бачила, і приймала. 
Коли Кохання гуляло в парку під місяцем, дарувало квіти і захлиналось у вирі щасливих емоцій, Любов терпляче чекала самотніми холодними ночами. Коли Кохання розпливалося в компліментах, Любов - говорила жорстку правду, лікуючи болем. 
Кохання знало безліч ніжних і ласкавих слів, Любов - просто вміла дарувати спокій. 
Коли Кохання кричало „я не проживу без тебе!”, Любов, - ,  тихо помираючи, відпускала на свободу. 
Коли Кохання безсило билося в істериці, вимагаючи взаємності, Любов - проводила безсонні ночі біля лікарняного ліжка, ні на що не зважаючи. 
Коли Кохання, дивлячись в постаріле зів'яле лице, відвернулося, і, жаліючи себе, розтануло, як сніг, залишивши душу назавжди, Любов залишилась, вдихаючи життя в холодні посинілі губи. 
- Я тут безсила, - сказала Смерть, тихо танучи слідом за Коханням. 
- Чому ж так відбувається? – запитав молоденький Ангел у старого, сповненого мудрістю Ангела , зазираючи з цікавістю у сповнену Любов’ю душу. 
- Все просто, - відповів Старий Ангел, який на своєму віку бачив мільйони людських душ. 
- Все просто. Коли народилося Кохання – засяяла нова яскрава зірка, даруючи красу і радість всім навколо. Коли народилася Любов – посміхнувся Бог. А посміхається він, повірте, не так часто.